Коли закінчується робота у сесійному залі, то де працюють депутати? Або засідають в комітетах, або зустрічаються з виборцями. Це передбачено календарним планом Верховної Ради. Та «Схеми» помітили, що низка народних депутатів – як від владної партії, так і опозиційних сил – «прописали» свої приймальні в «несподіваних» місцях: в офісі Ігоря Коломойського, квартирі його бізнес-партнера Тімура Міндіча або за адресою пов’язаних фірм.
Журналісти вирішили перевірити, чи справді приймальня народного депутата – це місце, де громадянину допоможуть розв’язати проблему? Чи це лише умовний щит, який захищає визначене депутатом приміщення від можливого інтересу правоохоронців?
Щоб з’ясувати це, «Схеми» вирішили зосередитись на тижні, починаючи з 21 жовтня, коли якраз за планом у депутатів – робота з виборцями.
Журналісти звернули увагу на народну депутатку від президентської політсили «Слуга народу» – Ольгу Василевську-Смаглюк.
На офіційному сайті Верховної Ради вказаний на її прохання перелік приймалень. Усього в Смаглюк їх сім, шість із яких – у Київській області. Для зв’язку і запису громадян поруч із кожною адресою вказано години прийому та телефони приймалень.
А сьома приймальня розташована в центрі Києва – на Володимирській, 12. Це – адреса бізнес-центру «Міленіум».
У цій будівлі у Василевської-Смаглюк приймальнями значаться дев’ять офісів та дві частини холу на трьох різних поверхах. Утім, контактних даних поруч з цією адресою – немає.
Саме туди й вирушили «Схеми». Однак із розмови з охоронцем бізнес-центру «Міленіум» виявилося, що потрапити туди не просто.
– Беріть телефон і зв'язуйтеся, – порадив він журналістам.
– Проблема в тому, що у цієї приймальні немає телефону.
– Ну, в нас теж немає.
– Як тоді можна зустрітися?
– На цей час їх немає. Якщо вони є, і у вас домовлена зустріч, то нам кажуть ваше прізвище і ми вас пропускаємо.
– Тобто, зазвичай тут є прийом?
– Прийом є – але їх немає.
– Депутатів чи помічників?
– Помічників і депутатів.
Приймальня є – записатись не виходить. Чому так? Журналісти поцікавилися про це в самої депутатки.
– А як мені, наприклад, як громадянину, який в Києві живе, потрапити саме на Володимирську, 12?
– Ну, я не знаю. Ви ж зі мною зараз зідзвонилися, зустрілися.
– Це мені так пощастило.
– Дивіться, приймальня працює за попереднім запитом. Дзвоните і записуєтесь на прийом.
– Куди дзвонити, коли там немає телефону?
– Дивіться, ви маніпулюєте, тому що на сайті Верховної Ради на моїй сторінці є мій телефон, – зазначила Василевська-Смаглюк.
Як з’ясувалося, парламентарка мала на увазі номер, вказаний на сайті Верховної Ради як контактний.
І сама ж туди в присутності журналістів зателефонувала – для наочності.
– Тут журналісти питають, як до мене на прийом записатися? Я вас на гучний зв’язок включила: можете пояснити, як записатися до мене на прийом.
– Особистий прийом чи до приймальні? – перепитують на іншому кінці телефону.
– Вам куди?
– На Володимирську, 12.
– На Володимирську, 12. Я так розумію, що ми приймаємо... Ви можете записати зараз людину на прийом. В мене є на Липській прийом…, – коментує депутатка.
– Добре. Тобто на Володимирську 12 таки можна потрапити?
– Ви дзвоните, конкретно домовляєтесь, що конкретно ви хочете і вас записують на прийом.
– На Володимирську, 12, можна?
– Є на Липській прийом, – повторила Ольга Василевська-Смаглюк.
Після цієї розмови «Схеми» повернулися до редакції і знову спробували записатися на прийом на Володимирську, 12 – за телефоном, вказаним на сайті Верховної Ради. Утім, саме туди – знову не вдалось.
– Я можу потрапити саме у цю будівлю?
– Поки COVID – ні.
– А коли COVID закінчиться, то можна й туди?
– Обмежень же немає.
Цікаво, що коли «Схеми» особисто навідалися туди, про жодні обмеження не повідомили.
Навіщо депутатці дев’ять офісів на Володимирській, якщо ані фізично, ані за попереднім записом туди, як пересвідчились журналісти, потрапити неможливо?
Можливо, пояснення цьому криється в самій будівлі?
Депутатський «щит» для олігарха?
У бізнес-центрі «Міленіум» розташований офіс олігарха Ігоря Коломойського та ще низка офісів з орбіти неформальної групи «Приват».
Неодноразово журналісти «Схем» помічали там олігарха разом із його бізнес-партнерами.
Сама будівля офісного центру належить компанії ПрАТ «Фінансово-будівельна компанія «Глобал Естейтс», пов’язана з Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим.
– Це з метою, щоби я могла працювати там де мені зручно, – пояснила Ольга Василевська-Смаглюк журналістам.
– На всіх поверхах: на сьомому, восьмому та дев’ятому?
– Так, так, так.
– Це все ваші офіси?
– Це все офіси, де я можу вести прийом в разі вашого попереднього запису. Я вам вдячна. Я запізнююсь.
Але приймальні в «Міленіумі» має не тільки ця депутатка, але ще як мінімум шестеро її колег по парламенту. Позафракційних, «слуг народу» та членів депутатської групи «За майбутнє», яку пов’язують з олігархом Коломойським.
Приміром, Олександр Куницький – депутат від «Слуги народу» і фігурант розслідування «Схем» про лобіювання через мандат інтересів бізнесу, пов’язаного з електрокарами.
Він зареєстрував на Володимирській, 12 приймальню у шести офісах 7-го та 8-го поверхів і в частині холу.
Ще один «слуга народу» Олександр Дубінський має у «Міленіумі» приймальні у тринадцяти офісах та ще трьох частинах холу на трьох різних поверхах.
А приймальня депутатки від групи «За майбутнє» Ірини Констанкевич, згідно із даними сайту Верховної Ради, займає увесь 9-й поверх.
Той самий 9-й поверх використовує як приймальню колега Констанкевич по депутатській групі – Тарас Батенко.
А позафракційний Руслан Требушкін вказав усю будівлю на Володимирській, 12 як одну із своїх приймалень – без жодної конкретики. При цьому Требушкін задекларував безоплатне користування офісом на 62 квадратних метри, наданим фірмою-власницею бізнес-центру «Міленіум» – «Глобал Естейтс».
Зрештою Ігор Палиця, лідер партії «За майбутнє», давній бізнес-партнер та багаторічний соратник Коломойського, зазначив своєю депутатською приймальнею увесь п'ятий поверх бізнес-центру «Міленіум». Утім, телефонів теж не вказав. Тоді «Схеми» вирішили зв’язатися за допомогою контактних даних, окремо зазначених на сайті Ради. Можливо, хоча б так вийде? Але на дзвінки так ніхто і не відповів.
«Схеми» зустріли Ігоря Палицю біля Верховної Ради й поцікавились у нього, чому немає номерів його приймальні у бізнес-центрі і чи справді він приймає там громадян?
– Там не цілий п’ятий поверх, в мене там чотири кабінети. Там навіть квадратура приміщень чітко визначена, – відказав Палиця журналістам.
– Дивіться, я вам можу показати, громадська приймальня депутата, Володимирська, п'ятий поверх, – журналіст показує депутатові на телефоні. – Це неправильно зазначено?
– Це не весь, по факту ні, це тільки те, що я знімаю.
– Ви прийоми громадян проводите на Володимирській, 12?
– Я часто там зустрічаюся з людьми, вони мені пишуть.
– Як вони з вами зв’язуються?
– По-перше, мій телефон скрізь є. Скрізь, він був опублікований так само, як і всіх депутатів, мені пишуть в месенджер. По-друге, мені пишуть на сторінку фейсбук. По-третє, приходять документи з Верховної Ради на цю адресу, де я також дивлюся всі звернення. Я точно не ховаюсь.
Палиця у своїй декларації за 2019 рік зазначив, що безкоштовно використовує майже 320 квадратних метрів офісної площі – від фірми «Глобал Естейтс», яка володіє «Міленіумом».
Журналісти видання «Українська правда» та аналітики громадського руху «Чесно» відносили вищезгаданих депутатів до груп впливу Коломойського.
Виходить, одразу кілька депутатів, яких пов’язують з олігархом, розмістили свої приймальні у бізнес-центрі «Міленіум», який є «хабом» для Ігоря Коломойського і його бізнес-партнерів.
При чому, одні обранці реєструють тут із десяток приймалень, другі – обирають увесь поверх, а інші взагалі вказують цілу будівлю. Не залишаючи при цьому прямих контактних телефонів та електронної пошти. При цьому тільки двоє депутатів, Ігор Палиця та Руслан Требушкін, вказали у своїх деклараціях користування офісами бізнес-центру – на безоплатній основі. У решти обранців інформація про це – відсутня.
Експеримент «Схем» довів, що й фізичне потрапляння туди на прийом становить для громадянина певні труднощі.
Чи передбачена за це якась відповідальність? І взагалі – для чого депутати можуть реєструвати за певним приміщенням статус приймальні, якщо не проводять там зустрічей із виборцями?
Обшукати_не можна_облишити
«Громадська приймальня – це безпосередньо місце для виконання депутатом обов’язків з комунікації з громадянами України», – говорить аналітик громадянської мережі «Опора» Андрій Савчук.
Відповідно до закону про «Статус народного депутата», парламентар «постійно підтримує зв'язки з виборцями у порядку, встановленому законом».
«Це місце, де працює помічник народного депутата, який за його відсутності здійнює прийом виборців, оформлює звернення, здійснює надсилання кореспонденції чи комунікації з офіційними органами влади, – продовжує аналітик «Опори». – І це так само місце, де народний депутат має приймати виборців, бажано з чітко затвердженим графіком, щоб громадяни України знали, коли можна звернутися до народного депутата, поговорити віч-на-віч».
Громадянська мережа «Опора» протягом 2018–2019 років проводила власний моніторинг того, як працюють приймальні. У регіонах, тобто в округах, зазвичай – «як годинник», згідно графіку. Чого не скажеш про столичні приймальні, як уже переконалися журналісти «Схем».
Для чого ж тоді потрібні приймальні, якщо в них не приймають громадян з їхніми проблемами? Можливо, щоб уникнути інших проблем – із правоохоронцями?
Внаслідок скасування інституту депутатської недоторканності, ініційованого президентом Володимиром Зеленським, були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу – в частині розслідування щодо парламентарів.
Раніше на будь-які слідчі дії, зокрема і на проведення обшуку, вимагалася згода Верховної Ради: більшістю голосів депутати мали проголосувати за притягнення свого колеги до кримінальної відповідальності.
Цим часто користувались обранці минулих скликань.
Зокрема, в 2017 році журналісти-розслідувачі проєкту «Наші гроші» розповідали, як детективи НАБУ проводили обшуки в приміщенні, де розташовані офіси компаній Олександра Онищенка. Ці слідчі дії були у так званій «газовій справі» – за фактом нанесення близько 3 мільярдів гривень збитків державі внаслідок розкрадання коштів під час видобутку та продажу природного газу.
Народного депутата 7-го і 8-го скликань Олександра Онищенка НАБУ назвала організатором цієї схеми, хоча той все спростовував. Під час обшуку тоді помічниця нардепа кілька разів наголошувала на тому, що туди, куди прямують детективи – розташована приймальня: «А ви знаєте, що це приймальня народного депутата?»
В іншій історії, у 2013 році, правоохоронцям довелось піти ні з чим, коли з’ясувалося, що за місцем обшуку – приймальня нардепа. А тим самим нардепом виявився Арсен Аваков.
Сам він, на той момент народний депутат від «Батьківщини», прокоментував це так: «Правоохоронці переконалися, що це приймальня народного депутата, приймальна адвоката. Після цього довго радилися з керівництвом і припинили слідчі дії».
Згодом у головному управлінні МВС Харківської області повідомили, що жодних обшуків в приймальні не проводили, а справа відкрита щодо посадових осіб приватного банку.
Зі змінами до Конституції та КПК трансформувалася фінальна ланка. Тепер будь-які слідчі дії, включно з відкриттям кримінального провадження щодо обранця, має погоджувати вже не парламент, а генеральний прокурор – одноосібно.
«Це вже неповне зняття депутатської недоторканності, як говорили нам народні депутати. Це повний контроль генпрокурора в межах цього кримінального провадження і це, звісно, що складне слідство для НАБУ і ДБР щодо доведеності вини депутата», – аналізує ці зміни виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик.
Така норма також створює часові перешкоди для проведення розслідування, стверджують юристи.
«Генеральний прокурор буде виконувати невластиві для нього функції, – пояснює юридичний радник Transparency International Ukraine Сергій Курінний. – Є досудові розслідування, в яких ефективний час рахується не днями, а навіть годинами. Тобто обшук проведений саме зараз саме в цей момент саме в цю годину, він, скажімо так, найбільш цінніший, ніж там 20-30 допитів, які будуть після».
«Ви уявіть собі, слідчий один розслідує ДБР, а він зобов’язаний постійно бігати до генерального прокурора, попасти в кабінет для того, щоб підписати просте клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, наприклад, якихось документів особової справи, які містяться у Верховній Раді, – розмірковує адвокат Василь Федитник. – Тобто, настільки незначна процесуальна дія, а необхідно такий обсяг ресурсів залучати для її проведення. Вважаю, що це неефективно».
Вбачають у таких повноваженнях генпрокурора юристи й інший ризик.
«Небезпека цих змін – це повний контроль генерального прокурора над провадженням і те, що генпрокурор буде в курсі, що стосовно якогось народного депутата ведеться досудове розслідування, – відзначає Сергій Миткалик. – Ми прекрасно розуміємо, що це навіть корупційна норма, в принципі генеральний прокурор може цим користуватися, може шантажувати народних депутатів і отримувати від цього якусь вигоду».
Дім для бізнесмена – приймальня для депутата
Київ, вулиця Царика. Тут народний депутат Олександр Дубінський від партії «Слуга народу» зареєстрував свою іншу громадську приймальню в будинку номер 3. І не просто в офісі – а у квартирі, яка належить бізнес-партнеру олігарха Ігоря Коломойського Тімуру Міндічу.
«Схеми» спробували потрапити на прийом – але знову безуспішно.
– Хочемо потрапити на прийом до народного депутата Олександра Дубінського.
– З чого ви взяли, що він тут?
– У його профілі на сайті Верховної Ради вказана ця адреса як громадська приймальня.
– Так? Ну дзвоніть йому.
– Не вказані телефони поруч із цією приймальнею.
– Там мають бути телефони на сайті.
– Ви його тут не бачили?
– Я навіть не знаю, хто це. Живу і не знаю, хто це.
Як потрапити до приймальні звичайному громадянину, якщо вона, звісно, там є? Чому не зазначені години прийому? І чи не тому там розміщена громадська приймальня депутата Дубінського, щоб створити запобіжник для проведення потенційних обшуків?
На прохання журналістів про коментар Олександр Дубінський не відреагував.
Подібна історія і з приймальнею іншого депутата – від «Опозиційної платформи – За життя» Ігоря Абрамовича.
Він розмістив її у будинку номер 4 по вулиці Володимирській. Але не вказав жодних контактів.
«Схеми» спробували потрапили туди, однак безуспішно.
– Хочемо потрапити на прийом до народного депутата Абрамовича.
– Я перший раз чую, – відказав журналістам охоронець.
– В нього за цієїю адресою громадська приймальня.
– Перший раз чую.
– А взагалі він тут буває? Чи ви навіть не знаєте такого депутата?
– Я навіть і не чув.
Знімальна група безрезультатно обійшла три під’їзди за адресою вул. Володимирська 4, де мала б розташовуватися громадська приймальня Ігоря Абрамовича. Проте охоронець сказав, що такого депутата він там ніколи не бачив.
Згодом до журналістів підійшла жінка, яка представилася керуючою будинку і запевнила – громадська приймальня Абрамовича насправді тут є, але більше інформацією ділитись не захотіла.
– На якому поверсі розташована громадська приймальня?
– На п’ятому.
– А який кабінет?
– Я вам не можу надати цю інформацію, в мене немає таких повноважень, я просто керуюча.
– Це громадська приймальня народного депутата, обраного народом.
– Я – керуюча цього будинку, я не представник громадської приймальні.
– Який це кабінет?
– Я вам не буду надавати цю інформацію.
– Чому? В чому секрет?
– Це не секрет. Все. Радіо Свобода. Я правильно розумію, все, дякую, – сказала жінка, розвернулася і пішла.
За збігом обставин чи ні – але саме за цією ж адресою зареєстрована компанія «Інтер Енерджи Груп», якій депутат Абрамович, згідно із його декларацією, надавав безвідсоткову поворотню фінансову допомогу.
Про те, що Абрамович має стосунок до цієї компанії, свідчить і той факт, що керує «Інтер Енерджи Груп» та сама особа, що й акціонерним товариством «Альтіс», одним із бенефіціарних власників якого є сам Абрамович, що він зазначив у своїй декларації за 2019 рік. Крім того, бенефіціаром «Інтер енерджи груп» у реєстрі зазначений Абрамович Олександр Ілліч – батько нардепа.
Як сам парламентар це пояснює?
– Це виключно окреме приміщення, а офіс знаходиться в іншому приміщенні.
– Зазначена тільки будівля, – зауважили йому журналісти.
– Я перепрошую. Вони вкажуть номер – щоб у вас не було сумнівів.
Утім, якщо про ймовірні слідчі дії за адресою фірми, пов’язаної з депутатом Абрамовичем, можна говорити лише гіпотетично, адже у відкритих джерелах немає інформації про будь-яке кримінальне провадження щодо неї – то така реальна загроза нині існує для іншого народного депутата від «Слуги народу» Павла Якименка.
Його єдина приймальня розташована в Харкові.
За допомогою аналітичної системи YouControl «Схеми» виявили, що за цією ж адресою прописані дві фірми: «Національна будівельна група» та «Національна дорожньо-будівельна група».
Перша з них, починаючи з 2017 року, будує дороги та автостради. За останні три роки вона отримала підрядів від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на майже 60 мільйонів гривень.
Один з таких підрядів потрапив у поле зору харківських правоохоронців, які запідозрили «Національну будівельну групу» в неналежному ремонті дороги в Харкові – начебто фірма не використовувала прописані в договорі будівельні матеріали.
У жовтні 2019 року суд надав слідчим доступ до речей та документів, які перебувають у володінні цієї фірми та зауважив, що у разі невиконання ухвали суд за клопотанням слідчих може дозволити обшук у її приміщеннях. Утім, для цього, згідно із новими правилами, слідчим доведеться озброїтися санкцією генпрокурора.
Чи насправді за адресою фірми працює громадська приймальня депутата Якименка?
На прохання журналістів мешканка Харкова Поліна спробувала потрапити до нього на прийом.
За вказаною адресою одразу впали в очі дві таблички: одна – про приймальню депутата Якименка, під нею інша – з логотипом «Національної будівельної групи».
– Чи можна потрапити до Якименка Павла Віталійовича на прийом?
– Його немає.
– А підкажіть, коли буде?
– На жаль, не знаю. Приходьте завтра. Можливо, вранці.
– Завтра вранці?
– Дівчино, чесно, я не знаю. Не можу підказати.
Відтак журналісти звернулися за коментарем до самого Якименка.
– Я ж там орендую всього одну кімнату. Вони орендують, скоріш за все, іншу. Тому в їхніх приміщеннях, наскільки мені відомо, можуть провести обшук легко, не можуть проводити обшук там, де я орендую.
– На сайті Верховної Ради ви не зазначаєте, яке саме приміщення. Ви вказуєте «офіс №1». Компанія в реєстрі юридичних осіб також зазначає «офіс №1». Виходить, що слідчий не може просто так прийти з обшуком, – зауважив журналіст.
– Дивіться, я жодного взагалі стосунку до цієї компанії не маю, ніколи не мав і не збираюся мати. Ну, я не маю відношення до цієї компанії.
– Як часто ви там зустрічаєтеся із виборцями?
– Доволі часто.
– Як часто? Коли востаннє зустрічалися?
– Я перепрошую, я спізнююся на засідання Верховної Ради.
Юристи озвучують ризики: якщо обшук проведений без дозволу або випадково – бо не знали – надалі такі докази можуть бути визнані недопустимими.
«Якщо така виявилася обставина під час проведення обшуку безпосередньо і слідчий отримав ухвалу слідчого судді про проведення обшуку в цьому приміщенні, але в іншому кримінальному провадженні, яке не розслідується стосовно народного депутата, він в праві провести такий обшук, але пізніше таке проведення обшуку може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими», – пояснює адвокат Василь Федитник.
Утім, не тільки «слуги» та представники ОПЗЖ реєструють офіси за адресами фірм і компаній. Така практика існує і серед депутатів опозиційної фракції «Європейська солідарність».
«Примарні» приймальні в «5 елементі»?
«Схеми» відшукали за адресою спортивного клубу «5 елемент» громадські приймальні Петра Порошенка, Михайла Забродського, Ніни Южаніної та Ірини Фріз – і майже всі вони мають по декілька кабінетів і навіть користуються деякими спільно.
Влітку 2019 року детективи вже проводили у будівлі обшук, щоправда, приймальні депутатів не чіпали.
Тож «Схеми» спробувати потрапити туди до депутатів на прийом.
– Ми шукаємо громадську приймальню народної депутатки Южаніної Ніни Петрівни.
– Просять контакти ваші, номер мобільного, бо тут взагалі так немає, через пресслужбу можна домовитися про зустріч, – відповіла адміністраторка.
– Але тут немає від «Європейської солідарності» приймалень?
– Ні. Спробуйте з’їздити на вулицю Лаврську, в їхній штаб, у крайньому разі, –відказав на це охоронець.
– Тобто, тут шукати немає чого?
– Немає. Вони тут рідко приїжджають, і коли приїдуть – можуть ось так вулицею походити і не зайти.
Наступного дня «Схеми» поцікавилися в самої депутатки Ніни Южаніної, чому так.
– Записатися можна в будь-який час, написавши мені листа на офіційний мій сайт Верховної Ради.
– Ми намагалися телефонувати, але там ніхто слухавку не брав. Потім ми вирішили піти туди особисто, і на місці нас запевнили, що там немає приймалень.
– Це вам там на рецепції дівчата сказали, що немає приймальні?
– Сказали, що немає приймальні. Можливо, на Лаврській є, в комітетах Верховної Ради є, але там приймалень немає.
– Дуже цікаво. Це, на жаль, я уточню, тому що я плачу за оренду приміщення – невеликої кімнати – гроші, і якщо на рецепції цього не знають, можливо, там хтось змінився, все може бути. Я там дуже рідко буваю, але буваю.
Схожим чином журналістам відповіла і колега Ніни Южаніної по фракції «Європейська солідарність», народна депутатка Ірина Фріз.
– Я не розумію, чому вам сказали таке на рецепції. Але якщо ви хочете потрапити до громадської приймальні – будь ласка, я вас радо запрошую.
– І фізично ми також зможемо туди потрапити?
– Так.
– Чому тоді нам сказали, що туди не можна потрапити?
– Поняття не маю. Я не можу відповідати за слова інших людей.
Ще один парламентар від «Європейської солідарності» Михайло Забродський порадив журналістам записуватися на прийом заздалегідь.
– Для цього є телефон на сторінці депутата на сайті Верховної Ради: виходите на зв’язок, ми з вами домовляємося про зустріч і зустрічаємося.
– Але він не відповідає.
– Вам, вочевидь, не пощастило, – усміхнувся нардеп.
Лідер «Європейської солідарності» і п’ятий президент Петро Порошенко не захотів відповідати на запитання журналістів в кулуарах парламенту.
– Вибачте, – відказав він, пройшовши повз.
Таким чином, «Схеми» показали, як низка депутатів – як від провладної, так і від опозиційних партій – продовжують розміщувати свої громадські приймальні за адресами компаній, які фігурують у кримінальних провадженнях. Або у бізнес-центрах. Таким чином, статус службових приміщень народного депутата створює перешкоду у проведенні слідчих дій, як такий собі захисний щит.
При цьому, як показали численні спроби журналістів потрапити до цих громадських приймалень на практиці буде проблематичним для громадян – ані фізично, ані записатись телефоном – адже депутати не вказують для цього навіть прямі контакти приймалень. Хоча Верховна Рада зобов’язує депутатів саме в ці дні працювати із виборцями.
Чи передбачена за це якась відповідальність?
«Дійсно, якщо депутат реєструє 10 або 15 приймалень, де не здійснюється прийом виборців, куди дотелефонуватися не можна, то тут виникає цілком закономірне питання: чому він це робить, з яких мотивів? – розмірковує аналітик громадянської мережі «Опора» Андрій Савчук. – Тоді чіткіше можна вносити зміни до чинного законопроєкту про статус народного депутата, щоб вказати, що приміщення, яке є приймальнею народного депутата, воно виконується для таких і таких функцій і вказати певні характеристики».
– Чи існує взагалі відповідальність депутата народного за те, що він вказує як свої громадські приймальні приміщення, до яких в принципі потрапити неможливо? – уточнили в нього журналісти.
– Ні, не існує.
Що про це думає Сергій Кальченко, голова комітету Верховної Ради з питань регламенту, який опікується роботою парламентарів та дотримання ними закону «Про статус народного депутата»?
«Власне, це відповідальність самого депутата і це його інтерес, – відповів журналістам Кальченко. – Я вважаю, що тут якби не обов’язково шукати умисел. Якщо народний депутат розміщує, він тим самим демонструє свою відкритість, тим самим він демонструє, що (можна – ред.) скористатися можливістю там зустрітися. Тобто, це певною мірою його відповідальність за ту інформацію, яку він надає».
А як питання громадських приймалень парламентарів регламентується за кордоном?
Польський досвід
Громадські приймальні для роботи з виборцями – звична практика, приміром, для депутатів Сейму Республіки Польща. Закон відводить для цього спеціальний день – кожен понеділок місяця. Депутат польського Сейму Ярослав Валенса пояснює: немає значення, записаний громадянин попередньо на прийом, чи ні.
«Кожний перехожий міг зайти до мене у приймальню і зустрітися зі мною протягом робочого часу, – розповів парламентар. – Ми отримуємо певний обсяг грошей для того, щоб відкрити приймальні у наших виборчих округах. І це все обліковується. Взагалі, кожний член парламенту в Польщі повинен подавати надзвичайно прозорі звіти щодо виконання своїх обов'язків».
А як громадська приймальня депутата польського парламенту захищена законом?
– У нас є недоторканність. І наші приймальні, а також місця мешкання захищені цією недоторканністю. Без її зняття парламентом поліція або будь-які інші органи правопорядку не можуть проводити обшуки або заходити туди.
– Чи були випадки, коли члени польського парламенту намагалися облаштувати свою приймальню в якихось бізнес-центрах чи у фірмах – для можливого захисту?
– Ні, ні, ні. Депутат не може змішувати своє особисте життя зі своїм публічним життям. Приймальня члена парламенту – це священне місце. Вона по закону не може бути заплямована через якісь інші, додаткові обов'язки, – наголосив Ярослав Валенса.
